Роздрукувати

АЛКОГОЛЬ І ШКІДЛИВІСТЬ ЙОГО ВЖИВАННЯ ДЛЯ ОРГАНІЗМУ ЛЮДИНИ

Алкоголь в концентрації до 20% швидко всмоктується із шлунка, але ще швидше з тонкого кишечнику. При більшій концентрації етанол всмоктується повільно, бо зменшує моторну функцію шлунка та викликає пілороспазм. Всмоктування алкоголю зменшується при споживанні молока, а також нутряного сала і маслинової олії.

Алкоголь має анестезуючу дію та пригнічує діяльність ЦНС, а збуджувальний ефект пояснюється пригніченням гальмівних процесів. Свідомість у людини зникає при концентрації етанолу З гр на 1 л крові, вона може вмерти від пригнічення дихання. Алкоголь знижує гостроту слуху та зору, порушує м'язову координацію, сприйняття смаку, запаху, уповільнює реакцію при керуванні автомобілем, а також можливість прийняття правильного рушення. Він збільшує тепловитрати, викликає сечогінну дію (водний, а не сольовий діурез), викликає ерозію сльозової оболонки шлунка, а також гіпоглікемію з незворотним ураженням мозку.

Алкоголь негативно впливає на статеву функцію: збуджує бажання, але зменшує можливість дії.

Гостре отруєння алкоголем призводить до коми й навіть летального кінця, а хронічний алкоголізм - до гострого гепатиту та цирозу печінки. Етанол зменшує всмоктування вітамінів групи В, внаслідок чого порушується функція мозку, розвивається деменція, психози, невропатії, хронічний панкреатит, зменшення згортання крові. Щоденне вживання алкоголю в кількості 80гр у чоловіків і 40гр у жінок супроводжується патологією печінки, яка може розвитися і при вживанні 50гр у чоловіка та Ібгр у жінки.

На початкових стадіях відмови від алкоголю можливе його зниження до 24 - 1 бгр на добу, з перервою у 2-а дні на тиждень - при цьому можливе повне відновлення функцій організму.

Алкоголізм - це соціальне зло, яке в наш час дуже поширене. Тому детальне висвітлення питань дії алкоголю на різні органи та тканини є важливим в профілактиці дії та лікуванні хворих на алкоголізм. - Одною з причин алкоголізму є душевний стан особистості, наявність або відсутність у неї мети свого існування, а також низька культура людини. Реклама алкоголю на телебаченні також впливає на вибір способу життя, особливо на найбільш вразливих - дітей, підлітків. Виникає «мода» на вживання пива та більш міцних напоїв, як засобу спілкування - результати такого спілкування відомі. Пиво найбільш вживаний молоддю алкогольний напій - за рахунок частоти прийому - майже щоденно. Пиво вживає кожен третій підліток у віці 12 років, а у віці 13 років двоє з кожних трьох.

Частина ж тих, хто вживає спиртні вироби, в середніх школах складає 15,7%, в ПТУ - 24,4%, в технікумах і коледжах - 33,7%, у вузах - 32,4%.

Постає проблема про стан генофонду нації, бо дані про наслідки алкоголізму такі (у відношенні до репродуктивного здоров'я): жінки, що вживали пиво до вагітності, здобули підвищення ризику розвитку хронічного аднекситу, що є однією з причин зниження здатності до запліднення, більшою ймовірністю розвитку раннього токсикозу вагітних. У дітей - надмірна маса тіла, гіпоксія в другому періоді полог.

Вживання вина веде до ризику надмірної кровотечі при пологах, а також маленьких розмірів черепа новонародженого.

З вживанням міцного алкоголю зв'язують зростання частоти ерозії шийки матки, гіпоксію плоду при пологах, передчасні пологи, надмірну кровотечу при пологах.

Продовження вживання алкоголю при вагітності підвищує ризик припинення вагітності з розвитком передчасних пологів.

Алкоголізм викликає необоротні органічні зміни психоемоціональної сфери з такими типовими проявами, як абстинент ний синдром з вираженими вегетативними дисфункціями та з неврозоподібними і психотичними розладами на тлі алкогольної інтоксикації і розладів обміну речовин, при алкоголізмі дефіциту вітамінів.

Залежність при алкоголізмі має тяжкі прояви у вигляді депресивного стану та інших проявів «великого наркологічного синдрому»: апатії, абулії, безсоння. Загальний стан здоров’я при алкоголізмі незадовільний за рахунок наслідків денатурації білків в організмі хворого з розвитком міокардіодистрофії, цирозу печінки. Панкреатиту, цукрового діабету, патології судин на всіх рівнях організму -від ЦНС до кінцівок ендокринних залоз, статевих органів.

Досить часто спостерігаються функціональні порушення дихання (порушення ритму та ларінгоспазми). Такого у структурі емоційних поглядів відзначаються симптоми сечовиділення. Характерним є розвиток синдрому втомлення (загальна слабкість, втома, порушення сну, головний біль, неспроможність зосередитись). Розвивається алкогольного генезу дизкуляторних енцефалопатія з проявами у вигляді кризів (вегето-судинних та вегето-вісцеральних): болі в ділянках серця, відчуття нестачі повітря, головні болі різної інтенсивності.

Стан особливо тяжкий при розвитку коми, що свідчить про декомпенсацію захисних можливостей організму хворого і може привести до летального кінця. При одужанні такого хворого повної реабілітації всіх органів та систем не відбувається, як наслідки такого стану можуть з'явитися фобії з іпохондричною оцінкою своїх соматичних та розумових можливостей. Такий хворий створює в сім'ї негативну атмосферу, що відбивається на оточуючих його, особливо вражаються цими сімейними негараздами діти.

Характерним є також конфлікт в колі приймаючих алкоголь з виникненням кримінальної ситуації за рахунок ослаблення загальнолюдських цінностей, критики, самоконтролю т моральних засад - вивільняються звірячі інстинкти, агресія з проявами садизму, насильства, безвідповідальності, асоціальної поведінки. Хворі з маніакальними розладами потребують лікування до повного відновлення особистості в стаціонарі.

Розвиток алкоголізму у дітей, батьки яких страждають алкогольною залежністю, значно вище. Алкогольна залежність розвивається в 25% нащадків батьків -алкоголіків. Однак, якщо обоє батьків алкоголіки, це ймовірність підвищується в 5 разів. Найбільше значення мають психологічні і соціальні фактори, фактори оточуючого середовища.

Приводом для запоїв бувають емоційні зриви і конфлікти з навколишніми. На піку „похмільного синдрому" за рахунок зниження уваги, погіршення зору і слуху, порушення рухів з'являються умови для аварійних ситуацій на роботі з рухаючи ми механізмами і на транспорті. Втратою контролю над м'язовими функціями і появою галюцинацій характеризується біла гарячка - стан, що розвивається тільки в осіб з алкогольною залежністю.

Алкоголізм, як захворювання визначили тільки в XIX столітті: це і хвороба індивіда, супроводжена його деградацією, як особистості, але це також і соціальна патологія, що характерна для деградації суспільства в цілому. Алкоголь - це легкий наркотик з важкими наслідками, як в біологічному, так і в соціальному плані. Типовий розвиток захворювання: залежність, зростання дози і частоти прийому, поява провалів пам'яті, як початкової стадії алкоголізму, тобто психологічної залежності. Наступна стадія - фізична залежність від алкоголю: непереборна тяга до алкоголю. Втрата ситуаційного контролю, тобто прийом алкоголю можливий навіть в ситуації, що в нормі викликає такий вчинок. Основна характерна риса другої стадії алкоголізму - похмільний, чи абстинектний синдром. Вигляд людини в такому стані: спітнілої, спраглої, з тремтячими кінцівками, відсутність апетиту, нудотою, зниженням, пригніченням емоційного стану, досить виразний. Змінюються і форми сп'яніння: запої, чередовані з пияцтвом. В другій і третій стадіях алкоголізму з'являються алкогольні психози. Прогресує зниження рівня особистості, інтелектуального рівня, втрата творчих можливостей, з'являється манія ревнощів, переслідування та інш.

Лікування алкоголізму не можливе без свідомого бажання позбутися згубної звички, лікування має бути комплексним, обіймати всі сфери життя хворого - в першу чергу соціальної: допомога в вирішенні проблем, не осудливе, а співчутливе оточення, свідома відмова від алкоголю, лікування супутніх і набутих на тлі алкоголізму захворювань, дезинтоксикацій ні заходи в повному розумінні, тобто виконання гігієнічних рекомендацій щодо дієти, використання природних факторів (фітотерапія, водні процедури та інш.). упорядкування праці і дозвілля, обрання здорового способу життя, навчання отримувати від життя задоволення без алкоголю - це шлях переборення шкідливої звички, шлях нормального здорового способу життя.

Об'єктивні умови життя в значній мірі обумовлюють можливості реалізації здорового способу життя, це добробут родини, ставлення найближчого оточення до цінностей здоров’я, наявність стресу чи захворювання - хвора або постійно напружена людина обмежена в реалізації здорових дій. Можливість альтернативи: заняття фізкультурою, спортом, культурним дозвіллям у вигляді туризму, відвіданням мистецьких заходів та інші засоби корисної реалізації особистості.

В.о. головного лікаря

О.І. Майсурадзе